Батькам

                                        Ми та  наші діти 

                                         Ми дуже багато вимагаємо від своїх дітей і очікуємо від них того, що не відповідає їхньому віку. Ми сердимося, що дитина не відповідає нашим очікуванням. Дитина здатна робити тільки те, що вона вміє і до чого в неї є здібності. Якщо вона не змогла виконати прохання дорослого, то з нашого боку було б несправедливо очікувати і вимагати від неї більшого. І спалах роздратування нікому не піде на користь. 2-річний малюк може тільки те, що може 2-річний, а 5-річний не здатний поводити себе, як 10-річний. От 10-річної дитини не варто очікувати поведінки, як у дорослого! Розраховувати на щось значне — нереально і некорисно. Можливості дитини обмежені, і якщо ми цього не усвідомимо, все обернеться взаємним незадоволенням і розчаруванням.

       Ми невірно сприймаємо мотиви поведінки дитини. Невиконання своїх вимог ми оцінюємо як неслухнянність. Щоб зрозуміти в чому річ, нам необхідно подивитись на стан речей очима дитини. В дійсності, неслухняна дитина може бути втомлена, хвора або переживає емоційні або фізичні страждання. Але ми не бажаємо про це думати і складаємо не дуже гарну думку про особистість дитини.
      Коли дитина робить помилку, ми її звинувачуємо і критикуємо. Життевий досвід дітей ще дуже малий, і вони обов’язково будуть робити помилки. В любому віці це природня складова навчання. Замість того, щоб зрозуміти дитину і допомогти їй, ми звинувачуємо її, ніби-то дитина повина засвоювати все з першого разу. Людині притамано помилятися, а маленькій людині це притаманно вдвічі більше. Але усякий раз, стикаючись з помилками, порушеннями правил або випадком «поганої поведінки», ми дивуємося і виявляємо незадоволення.
        Ми забуваємо, що звинувачення та критика можуть  глибоко поранити дитину. Батьки розуміють, що фізичні покарання — це неправильний і шкідливий метод виховання. Але багато з нас забувають, скільки болю можуть завдавати дитині гнівні слова, образи та звинувачення. Вони спроможні заставити повірити її в те, що її не люблять, вона нездара і нікому не потрібна.
        Ми забуваємо, що любов може зцілювати. Ми рухаємося по ганебному колу звинувачень і  сварки, та забуваємо обійняти дитину, сказати їй добре слово, подарувати любов, підтримку, підняти її самооцінку і дати їй почуття безпеки. Як писала Мати Тереза: «Достатньо 2-3 добрих слів, які так легко вимовляються, і їх відлуння буде чутно вічно».
        Ми забуваємо, що для дитини найкращі уроки — це вчинки батьків. Воістину дитина сприймає не наші слова, а вона дивиться як ми вчиняємо. Якщо батько лупцює хлопчика за бійку, примовляючи, що битися негарно, саме таким чином він надає йому зовсім інший приклад: «бити — правильно, хоча б в такому випадку для тих, хто сильніше». А миролюбству і витримці дитину навчить інший батько, який в подібних ситуаціях поводить себе спокійно та стриманно. Життєві проблеми та труднощі дають нам гарну можливість надати своїм дітям уроки мудрості, оскільки найкраще вони вчаться в реальних ситуаціях.
        Ми бачимо тільки зовнішні прояви вчинків дитини, а не її любов та добрі наміри. Коли поведінка дитини нас засмучує, перше, що ми повинні зробити — уявити найліпше. Наші розмірковування могли б виглядати так : «Дитина не бажає нам нічого поганого, та в обставинах, які склалися(і далеко не всі нам відомі), з тим життєвим досвідом, що в неї є, вона ніяк не могла повести себе інакше...» Якщо ми завжди будемо думати про свою дитину тільки добре, у неї з’являться сили робити все найкращим чином. Якщо ми будемо віддавати їй тільки любов, а не звинувачення чи образи, то у відповідь ми отримаємо також любов. Ніхто не навчить дитину нас любити, окрім нас самих.
   

 Поради батькам першокласника

1.Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, не вживайте образливих слів.
 2. Не підганяйте дитину, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви із цим не впорались – провини дитини в цьому немає.
 3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.
 4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
 5. Забудьте фразу: « Що ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись.
 6. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді все сама розкаже.
 7. Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши не влаштовуйте сварку. Говоріть із дитиною спокійно.
 8. Після школи дитина повинна 2-3 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань з 15 до 17 години.
 9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хв. треба відпочивати 10-15 хв.
 10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, вживаючи слова «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель», допоможіть дитині.
 11. При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то…»
 12. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
 13. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих із дитиною. Коли щось не виходить, порадьтеся із психологом, учителем. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
 14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.

15.Знайте, що діти люблять казки,особливо перед сном,або пісню, лагідні слова. Не лінуйтеся зробити це для них.